8 грудня у Кривому Розі відбулася презентація фотоальбому «Панорамна Україна» відомого фотохудожника Василя Гелевачука. Це подарункове видання, яке щойно побачило світ у видавничому домі «АДЕФ-Україна», стало підсумком тривалої роботи криворізького фотомайстра в рамках однойменного культурно-мистецького авторського проекту, котрий без усякого перебільшення є унікальним у сучасній традиції українського фотомистецтва.
Продовжуючи живописну традицію «Мальовничої України», криворізький фотохудожник поставив за мету показати велич і красу української землі за допомогою сучасних засобів фотозйомки. Що ж вдалося побачити й зафіксувати митцеві через об’єктив своєї панорамної фотокамери?
Величезні фотополотна з вражаючими краєвидами, оформлені в масивні рами, були представлені митцем на кількох фотовиставках, які, починаючи з 2007 року, проходили в ході реалізації проекту в кількох містах України — Дніпропетровську, Львові, а минулого року підсумкова виставка відбулася і в Кривому Розі — рідному місті Василя Гелевачука. Відвідувачів цих виставок найперше вражала художня виразність представлених фотокартин і багато хто сприймав їх як живопис, тому дуже дивувався, коли з’ясовувалося, що це великоформатна фотографія.
— Практично всі фотороботи з цього проекту, — розповідає Василь Гелевачук, — це не просто гарні картинки, а зафіксовані моменти певних природних явищ і станів природи. Виїжджаючи за тисячі кілометрів на якийсь заздалегідь визначений об’єкт фотозйомки, мені обов’язково треба було потрапити саме на таке природне явище. Тому доводилося все прораховувати до найменших дрібниць. Тож, якщо уважніше придивитися до моїх робіт із цієї серії, не важко помітити, що на кожній фотокартині зображена ціла природна подія, адже її зафіксовано за певних умов і обставин, і на це було витрачено чимало часу і сил. Якщо ж, приїхавши на зйомку, я бачив, що об’єкт виглядає не досить виразно, я мусив повертати назад.
Об’їздивши вздовж і впоперек практичну всю Україну на своєму старенькому автомобілі, фотомайстер відкрив для себе чи не найбільший скарб — красу і щедрість української душі.
— Де б мені не доводилося бути: чи в Карпатах, чи в Криму, чи на Донбасі, чи в Галичині, чи на півдні, чи на півночі нашої країни, мене найбільше вражали люди, які завжди приймали нашу невеличку знімальну групу як найближчих і найрідніших людей. Варто було комусь дізнатися про мету нашого приїзду, і ця людина була готова їхати з нами за десятки й сотні кілометрів, щоб саме її улюблена рідна місцина потрапила до «Панорамної України», — говорить Василь Гелевачук.
На думку фотомайстра, українцям лише бракує належної комунікації між регіонами, адже на Донбасі не знають, як і чим живуть західняки, а десь на Закарпатті чи на Чернігівщині мало знайомі з особливостями життя в південних чи східних регіонах. Адже живого спілкування між простими людьми з різних куточків України фактично немає. Разом із тим, не виконують належним чином цього завдання і засоби масової інформації.
— Хоча самі по собі люди всюди однакові, — зазначає фотомайстер, — надзвичайно привітні й гостинні. Тому, незалежно від місця мого перебування, я завжди мав приємні враження від спілкування з місцевим населенням.
Окрім суто мистецького культурно-естетичного аспекту «Панорамної України» Василя Гелевачука, а також його історико-краєзнавчого, етнографічного та природничо-пізнавального значення, є в нього іще одна надзвичайно важлива контекстна складова, яка несе в своїй основі екологічну, філософську й духовну проблематику сьогодення. У своєму слові до численних відвідувачів виставки-презентації, які минулої п’ятниці прийшли до міської виставкової зали поспілкуватися з майстром, Василь Гелевачук зазначив, що у наших стосунках із природою вже давно щось не так, і про це вона сигналізує дедалі частішими стихійними лихами і природними катаклізмами. І ця загальна картина природного лиха стає все більш масштабною. За словами фотохудожника, навіть із тих мальовничих куточків, які йому довелося відзняти протягом семи років роботи над проектом «Панорамна Україна», чимало вже зазнали разючих змін у далеко не найкращий бік або взагалі втратили свою привабливість.
Чи може чимось зарадити цьому пересічна людина? На думку митця, безперечно, може.
— Я гадаю, що кожен на своєму рівні завжди може прийняти відповідне рішення, як саме допомогти природі. І зробити це елементарно просто: вчасно виключити воду, яка марно ллється з крана, або завбачливо вимкнути світло, газ, заощаджуючи таким чином наші далеко не безмежні водні та енергоресурси. Навіть ідучи до магазину купувати миючі засоби чи пральний порошок, ми можемо зробити вибір на користь менш шкідливих, — зазначив Василь Гелевачук.
На щастя, сьогодні ми ще маємо можливість милуватися природною красою краєвидів, хоч її стає все менше й менше. А завтра, якщо ми не змінимо свого ставлення до своєї рідної землі, дарованої нам Богом, цієї краси вже може й не бути. Про це нагадують і надзвичайно колоритні високохудожні роботи криворізького фотомитця, який зібрав під обкладинкою фотоальбому «Панорамна Україна» сто найкращих українських краєвидів, щоб сказати нам: «Дивіться, яка земна краса нас оточує, тож бережімо її!» Вихід цього невеличкого за форматом, але надзвичайно вартісного видання, виконаного з неабияким художнім смаком і на високому поліграфічному рівні, Василь Гелевачук вважає найважливішою подією в своєму житті.
— З думкою про це я кожного вечора лягав спати і прокидався вранці протягом семи останніх років, — зізнається автор «Панорамної України». — І тепер я можу сказати, що моя мрія здійснилася, тому що все найкраще, що я побачив на своїй рідній землі, залишиться назавжди не лише в моїй пам’яті, а його можуть побачити мої сучасники і майбутні покоління українців.
На виставці-презентації 20 примірників «Панорамної України» автор подарував дитячим бібліотекам Кривого Рогу, щоби юні читачі могли причаститися красою українських краєвидів. Показово, що на відміну від Тараса Шевченка, якому навіть за умов російського царату вдавалося знаходити меценатів для своєї «Мальовничої України» серед губернаторів і місцевої еліти, унікальний проект «Панорамна Україна», включаючи й видання фотоальбому, автор здійснив фактично за власний кошт. На жаль, ні на державному рівні, ні в бізнесових колах меценатів фотохудожнику знайти так і не вдалося.
Автор: - Володимир Стецюк